На кліматичному саміті COP30 у Белені цього року відбулася подія, яка викликала серйозну дискусію серед урядів, громадських організацій та експертної спільноти: кожен двадцять п’ятий учасник саміту є лобістом викопного палива. За даними коаліції «Викиньте великих забруднювачів», понад 1600 представників нафтових, газових, вугільних та пов’язаних фінансових структур отримали офіційний доступ до переговорів. Це більше, ніж чисельність будь-якої національної делегації, за винятком країни-організатора Бразилії. Така концентрація корпоративних інтересів є найбільшою з моменту, коли у 2021 році було вперше розкрито масштаби присутності промислового лобізму на кліматичних переговорах.
Загальна кількість лобістів цього року дещо нижча порівняно з COP28 у Дубаї чи COP29 у Баку, однак їхня частка серед усіх учасників зросла через нижчу загальну відвідуваність саміту. За останні п’ять років доступ до кліматичних переговорів отримали вже близько семи тисяч представників викопного палива — у період, коли світ зіткнувся зі зростанням числа екстремальних погодних явищ, збільшенням прибутків нафтогазових корпорацій і новою хвилею дезінформації щодо кліматичних змін.
Для багатьох експертів така динаміка свідчить про системне корпоративне домінування на глобальній кліматичній арені. Представники Центру міжнародного екологічного права та інших організацій наголошують, що за умов, коли країни переживають рекордні шторми, урагани та посухи, ключові переговорні процеси опиняються під впливом галузей, відповідальних за значну частину викидів, що нагрівають планету. У деяких випадках кількість лобістів викопного палива перевищує чисельність делегацій найбільш уразливих держав у десятки разів — від Філіппін до Ямайки.
Додаткові занепокоєння викликає й те, що низка країн не розкриває інформацію про реальну приналежність своїх делегатів. За оцінками Transparency International, понад половина учасників національних делегацій приховували або не уточнювали, чи мають вони зв’язки з компаніями викопного палива або їхніми фінансовими партнерами. Попри вимогу цього року розкривати джерела фінансування участі в саміті, ця норма не поширюється на офіційні урядові делегації, що суттєво знижує рівень прозорості.
Учасники громадянського суспільства наголошують, що така ситуація ускладнює формування добросовісної політики та підриває довіру до процесу. На думку спеціального доповідача ООН зі зміни клімату, індустрія викопного палива має очевидний конфлікт інтересів, подібний до того, який свого часу був визнаний у відносинах із тютюновими корпораціями. Після консультативного висновку Міжнародного суду ООН, який визнав подальше нарощування видобутку викопних ресурсів потенційним міжнародним правопорушенням, питання обмеження доступу галузевих лобістів до переговорів набуває особливої актуальності.
Окремі країни, зокрема Франція та Норвегія, включили до своїх офіційних делегацій керівників нафтогазових компаній, що також викликало критику щодо непрозорості та змішування державних і корпоративних інтересів. Водночас великі міжнародні бізнес-асоціації, такі як Міжнародна торгова палата, стверджують, що представляють різні сектори економіки, а не тільки викопне паливо.
Таким чином, дискусія навколо COP30 виходить далеко за межі питань кліматичної політики і стосується ширшої теми лобіювання, прозорості та впливу приватного сектору на міжнародні процеси. Водночас ситуація вкотре акцентує на необхідності запровадження чіткіших правил щодо участі приватних інтересів у глобальних переговорах, включаючи повне розкриття приналежності делегатів, посилення перевірки конфліктів інтересів та можливе обмеження доступу галузей, які мають прямий вплив на зміст кліматичних рішень.
Рекордна присутність лобістів викопного палива на COP30 демонструє, наскільки важливою є тема доброчесного лобіювання та контролю за впливом великих корпорацій на ухвалення рішень. Для України, яка щойно розпочала впровадження власного законодавства про лобіювання, міжнародні приклади є нагадуванням: прозорість, чіткі процедури доступу та ефективні механізми запобігання конфліктам інтересів мають ключове значення для довіри до будь-яких політичних процесів — як на національному, так і на глобальному рівнях.
