Після кількох років, коли індустріальні парки в Україні переважно залишалися формальним інструментом без суттєвого економічного ефекту, держава знову робить ставку на цей напрямок як один із механізмів підтримки виробництва, локалізації бізнесу та залучення інвестицій. Останні рішення уряду, державне співфінансування інфраструктури та активізація реєстрації нових парків свідчать про спробу перетворити цю модель із декларативної на практичну.
У межах політики «Зроблено в Україні» уряд продовжує фінансувати розвиток індустріальних парків. Державна підтримка передбачає до 150 млн грн на розбудову інженерно-транспортної інфраструктури за умови співфінансування, запуску виробничих приміщень та залучення інвесторів. За даними уряду, у попередні два роки підтримку отримали 22 індустріальні парки на загальну суму 1,8 млрд грн, де реалізується 56 проєктів. До 15 серпня триває прийом заявок на 2026 рік.
На практиці це означає спробу сформувати готові виробничі майданчики з базовою інфраструктурою, підведеними комунікаціями та логістикою для запуску підприємств. Для бізнесу це може знижувати стартові витрати та скорочувати час запуску нових потужностей, особливо в умовах релокації виробництва або пошуку нових майданчиків усередині країни.
Сам ринок індустріальних парків суттєво змінився після початку повномасштабної війни. Якщо до 2022 року в Україні було зареєстровано понад 60 індустріальних парків, але реально працювали лише кілька, то після змін до законодавства, появи податкових стимулів і державного співфінансування кількість нових реєстрацій різко зросла. За оцінками учасників ринку, лише за останні три-чотири роки було зареєстровано близько 80 нових парків. Найбільш активними регіонами стали Львівська, Київська та Закарпатська області.
Водночас змінюється і сама модель розвитку індустріальних парків. Якщо раніше більшість із них створювалися громадами або комунальними структурами, то зараз дедалі більшу роль відіграють приватні ініціатори — промислові компанії, агрохолдинги та девелопери, які створюють парки під власні виробничі потреби або як окремий інфраструктурний бізнес. На ринку також очікують подальших змін до законодавства, зокрема щодо спрощення окремих процедур та розширення державних стимулів.
Паралельно Міністерство економіки активніше виключає з реєстру парки, які не мають керуючих компаній, не подають звітність або не залучають учасників у встановлені строки. Це свідчить про спробу поступово очистити систему від неактивних проєктів і зосередити підтримку на тих майданчиках, де реально відбувається будівництво чи запуск виробництва.
Окремий акцент уряд зараз робить і на кадровому забезпеченні промисловості. Паралельно з розвитком індустріальних парків держава підтримує програми перекваліфікації та професійного навчання для технічних спеціальностей, а також ініціативи залучення жінок до виробничих професій.
Фактично індустріальні парки поступово перетворюються не лише на інструмент регіонального розвитку, а й на один із елементів нової промислової політики держави. Наскільки ця модель стане довгостроковою та ефективною, залежатиме вже не від кількості зареєстрованих парків, а від того, скільки з них перетворяться на реальні виробничі кластери з працюючими підприємствами та інвестиціями.
Джерело: матеріали Мінекономіки України, заяви уряду, Landlord.
