Верховна Рада розглядає законопроєкт № 14030, яким пропонується викласти в новій редакції закон про основні засади державного нагляду (контролю) та привести у відповідність до нього десятки галузевих законів. Йдеться не про технічні правки, а про зміну архітектури всієї системи державного контролю у сфері господарської діяльності.
Проєкт фактично замінює закон 2007 року і формує нову логіку взаємодії між державою та бізнесом у частині перевірок, відповідальності та оскарження рішень. Одним із ключових елементів є посилення координаційної ролі спеціально уповноваженого органу з питань державного нагляду (контролю). Він отримує інструменти методичного впливу, аналізу ефективності органів контролю та розгляду скарг суб’єктів господарювання. Таким чином формується більш централізована модель управління системою перевірок.
Суттєвим нововведенням є створення єдиної інтегрованої інформаційно-комунікаційної системи, в якій фіксуватимуться заходи державного нагляду, результати перевірок, скарги, рішення та показники діяльності посадових осіб. Це означає перехід до повнішої цифровізації процесів і появу прозорого регуляторного «сліду» як для бізнесу, так і для контролюючих органів.
Проєкт також передбачає інститут аудиту стану діяльності — інструмент превентивного характеру, який може застосовуватися, зокрема, щодо новостворених підприємств або суб’єктів, що постраждали внаслідок війни. Такий аудит не тягне санкцій, але впливає на періодичність планових перевірок і може тимчасово виключати компанію з плану контролю. У цій частині простежується спроба змістити акцент з каральної моделі на консультаційно-превентивну.
Водночас уточнюються правила відповідальності органів контролю та їх посадових осіб. Передбачається можливість відшкодування шкоди бізнесу за рахунок держави з подальшою регресною відповідальністю інспектора. Закріплюється принцип пропорційності санкцій та застосування мінімальної санкції у разі першого порушення, що має знизити ризики надмірного тиску.
Окремої уваги заслуговує оновлений механізм адміністративного оскарження. При органах державного нагляду та при спеціально уповноваженому органі створюються Ради з питань державного нагляду (контролю), до складу яких обов’язково входять представники бізнесу та громадськості. Це формує додатковий інституційний рівень перегляду рішень до звернення до суду та потенційно посилює процесуальні гарантії для суб’єктів господарювання.
Паралельно вносяться зміни до Кодексу адміністративного судочинства, які дозволяють органам контролю оперативно звертатися до суду щодо застосування заходів реагування, включно з тимчасовим зупиненням діяльності. Рішення у таких справах підлягають негайному виконанню, що підвищує ефективність державного реагування, але водночас потребує зваженого застосування на практиці.
Масштаб змін охоплює понад сорок законодавчих актів у різних сферах — від енергетики та екології до освіти, медицини та ринку азартних ігор. Фактично формується уніфікована рамка для всіх секторів, де застосовується державний нагляд (контроль).
З нашої точки зору, законопроєкт є спробою системно модернізувати модель державного контролю, зробити її більш структурованою, цифровізованою та процесуально визначеною. Водночас ключове значення матиме якість імплементації: запуск інформаційної системи, реальний вплив дорадчих рад, баланс між швидким реагуванням держави та гарантіями для бізнесу.
За умови належного впровадження закладених механізмів реформа може підвищити передбачуваність регуляторного середовища та зменшити конфліктність відносин між бізнесом і контролюючими органами. Ми підтримуємо рух у напрямку системної, прозорої та пропорційної моделі державного нагляду й продовжимо моніторинг подальшого проходження та практичної реалізації цієї реформи.
