1 вересня 2025 року в Україні фактично розпочався новий етап у відносинах бізнесу та держави. Із введенням у дію Закону України «Про лобіювання» та запуском Реєстру прозорості вперше з’явився офіційний механізм обліку діяльності, яка раніше здебільшого залишалася поза публічним простором.
Для України це не лише новий регуляторний інструмент. Це спроба перевести представництво інтересів у зрозумілу, відкриту та підзвітну площину. Водночас перші місяці роботи системи показали: формальне врегулювання лобіювання вже відбулося, але культура його практичного застосування лише формується.
Ринок почав виходити з тіні
Станом на 21 червня 2026 року в Реєстрі прозорості зареєстровано 188 суб’єктів лобіювання. З них 164 мають діючий статус, 20 — припинений, 4 — зупинений.
Структура зареєстрованих суб’єктів є майже збалансованою: 97 фізичних осіб, 89 юридичних осіб та 2 іноземні представництва. Це свідчить, що новий ринок формується не лише навколо великих компаній чи бізнес-асоціацій, а й навколо окремих фахівців, які починають працювати в легальному статусі.
Перші цифри показують: закон не залишився декларативним. Реєстр запрацював, суб’єкти реєструються, звіти подаються, а суспільство отримало доступ до частини інформації про те, хто, з яких питань і з якими органами влади взаємодіє.
Що найбільше лобіює бізнес
Перші звіти дозволяють побачити реальні пріоритети бізнесу. Найбільша активність концентрується навколо сфер, де державні рішення безпосередньо впливають на витрати, маржинальність, доступ до ринку та інвестиційні плани компаній.
Серед найактивніших напрямів:
* фінансова, банківська, податкова та митна політика;
* економічний розвиток і регуляторна політика;
* екологія та природокористування;
* енергетика та житлово-комунальні послуги;
* охорона здоров’я;
* аграрна політика.
Ці дані добре показують, що лобіювання в Україні наразі зосереджене не навколо абстрактних політичних питань, а навколо конкретних регуляторних рішень. Податки, енергетика, екологічні вимоги, фармацевтичне регулювання, аграрна політика та митні правила — саме ці сфери сьогодні формують основний порядок денний бізнесу у взаємодії з державою.
Парламент залишається ключовою точкою впливу
Окремо варто звернути увагу на те, до кого спрямована основна активність лобістів.
Перші звіти показують, що значна частина взаємодії відбувається саме на парламентському рівні. Найчастіше в матеріалах фігурують Верховна Рада України та профільні комітети, насамперед ті, що відповідають за податкову, митну, фінансову, енергетичну, економічну та екологічну політику.
Це логічно. Саме на рівні парламентських комітетів часто формуються норми, які в подальшому визначають правила роботи цілих ринків.
Для бізнесу це означає, що легальне лобіювання стає не просто комунікацією з владою, а частиною роботи з законодавчим процесом. Для держави — що парламентські комітети стають одними з головних адресатів прозорого представництва інтересів.
Бізнес-асоціації та великі компанії стали першими активними гравцями
Серед найбільш активних суб’єктів лобіювання помітну роль відіграють бізнес-асоціації. Це очікувано: саме асоціації мають досвід консолідації позицій ринку, підготовки аналітичних матеріалів і комунікації з органами влади.
Окремо виділяється активність великих компаній у тютюновій галузі, енергетиці, фармацевтиці, агросекторі, металургії, фінансовому секторі та ритейлі.
Поступово формується і сегмент професійних лобістських та GR-компаній, які працюють від імені клієнтів. Це важливий етап для ринку, оскільки він переводить частину неформальних практик у договірну, звітну та регульовану площину.
Головний виклик: система запрацювала швидше, ніж сформувалася культура її використання
Перші місяці роботи закону показали важливу річ: в Україні вже формується ринок зареєстрованих лобістів, але ще не сформувалася повноцінна культура лобіювання.
Багато компаній, GR-фахівців і навіть представників влади досі по-різному розуміють, де проходить межа між:
* звичайною комунікацією з органами влади;
* юридичним супроводом;
* адвокацією;
* публічними консультаціями;
* представництвом інтересів;
* лобіюванням у розумінні закону.
Це не технічна проблема, а інституційна. Якщо учасники процесу по-різному розуміють саму природу лобіювання, то навіть якісний закон може застосовуватися нерівномірно.
Податкова невизначеність — одна з ключових проблем ринку
Окремий блок проблем стосується оподаткування лобістської діяльності.
Сьогодні в Україні вже існує правова основа для укладення договорів про лобіювання, отримання винагороди, компенсації фактичних витрат і подання звітності. Однак податкові правила для цієї діяльності залишаються недостатньо визначеними.
Професійна спільнота звертає увагу на кілька питань:
* як правильно класифікувати лобістські послуги;
* як розмежовувати винагороду лобіста і компенсацію фактичних витрат;
* які КВЕДи застосовувати для цієї діяльності;
* як відображати такі операції в бухгалтерському та податковому обліку;
* як оформлювати транскордонні послуги;
* як уникнути різного трактування з боку контролюючих органів.
Важливо, що міжнародний досвід не передбачає спеціального «податку на лобіювання». У США, країнах ЄС, Франції, Німеччині, Ірландії чи Австрії регулювання лобіювання зосереджене насамперед на прозорості, реєстрації, доступі, звітності та етичних правилах. Оподаткування таких послуг здебільшого здійснюється за загальними правилами для професійної, консультаційної або аналітичної діяльності.
Для України ключове завдання полягає не в тому, щоб створити новий фіскальний режим, а в тому, щоб надати зрозумілі роз’яснення щодо застосування вже чинних податків.
Реєстр прозорості потребує подальшого розвитку
Реєстр прозорості вже виконує важливу функцію: він робить видимою частину взаємодії бізнесу з державою. Але перші місяці роботи показали і його обмеження.
Серед проблем, які потребують уваги:
* не всі предмети лобіювання формулюються достатньо конкретно;
* фінансова інформація подається у широких діапазонах, що обмежує можливість глибокого аналізу;
* відсутня повноцінна двостороння прозорість, коли звітують не лише лобісти, а й посадовці щодо відповідних контактів;
* потрібні зручніші механізми підтвердження статусу лобіста під час взаємодії з органами влади;
* не сформована усталена практика перевірки достовірності поданих даних.
Потрібен єдиний підхід державних органів
Ще один важливий виклик — координація між державними органами.
Для повноцінного запуску інституту лобіювання недостатньо лише закону і Реєстру. Потрібна узгоджена позиція НАЗК, податкових органів, центральних органів виконавчої влади, парламенту та органів місцевого самоврядування.
Без цього одна й та сама ситуація може по-різному трактуватися різними органами: як лобіювання, як юридична допомога, як комунікаційний супровід, як адвокація або як звичайна участь у консультаціях.
Саме тому ринку потрібні не лише санкції, а й зрозумілі методичні роз’яснення, типові підходи до договорів, податкової кваліфікації, звітності та взаємодії з посадовцями.
Що це означає для бізнесу
Для бізнесу запуск системи прозорого лобіювання означає появу нового стандарту взаємодії з державою.
Компанії, які працюють у регульованих секторах, мають поступово оцінити:
* чи підпадає їхня GR-активність під визначення лобіювання;
* чи потрібно їм реєструватися в Реєстрі прозорості;
* як документувати взаємодію з органами влади;
* як оформлювати договори з зовнішніми консультантами;
* як уникати репутаційних, податкових і комплаєнс-ризиків.
Лобіювання перестає бути лише питанням комунікації. Воно стає питанням юридичної, податкової, репутаційної та управлінської відповідальності.
Перші висновки
Перший рік роботи Закону України «Про лобіювання» показав, що інститут прозорого представництва інтересів в Україні реально запрацював.
Реєстр прозорості вже дозволяє побачити, хто лобіює, які сфери є найбільш активними, які органи влади найчастіше стають адресатами лобістської взаємодії та які галузі першими почали використовувати нові правила.
Водночас головний висновок полягає не лише у статистиці.
Україна зробила перший крок до легалізації лобіювання, але тепер має пройти складніший етап — сформувати зрозумілу практику його застосування.
Для цього потрібні:
* чіткі податкові роз’яснення;
* узгоджена позиція НАЗК і ДПС;
* краща деталізація звітності;
* навчання та адаптація посадовців;
* розуміння бізнесом меж між GR, адвокацією та лобіюванням;
* розвиток професійних стандартів лобістської діяльності.
Перші місяці роботи системи показали: прозоре лобіювання в Україні вже стало юридично можливим. Тепер завдання держави, бізнесу та професійної спільноти — зробити його зрозумілим, передбачуваним і практично дієвим.
